Важливо чути ліс…

Лісничий Ігор Бочилюк родом із Великих Мостів.

Він виростав на Львівщині, можна сказати, серед лісу, який оточує місто з усіх боків. А прищепив Ігорю любов до нього змалечку батько, який частенько брав хлопця з собою, коли йшов по ягоди чи гриби… Малому той процес так сподобався, що одного разу він вирішив податися за лісовими принадами-ласощами самостійно. Чотирирічний сів на свій триколісний велосипедик і … тільки його бачили.

Після кількагодинних переживань, батько, який уже зі злості хотів зняти, було, ремінь, раптом розчулився і, глянувши на дружину, лагідно зітхнув: буде лісівником…

Мандри лісом стали для Ігоря Бочилюка невід’ємною частиною його життя і в дитинстві, і в юності. Він вивчив Великомостівське лісництво так само добре, як і вчився в школі. Питання, куди податися після її закінчення для нього не стояло. Звісно, що Львівський лісотехнічний!

П’ять літ промайнули швидко, і ось перше скерування у Низівське лісництво ДП «Жовківський лісгосп» – майстром на підсочку лісу.

З тих пір минуло сорок років. Ігор Бочилюк достеменно пам’ятає дату – 15 липня 1981 року. Був четвер, сонячна погода. Прийняли його лісівники тепло і він, сумлінно ставлячись до своїх обов’язків, став підніматись ієрархічною драбиною – до майстра лісу, майстром лісозаготівель, помічника лісничого.

Низівське лісництво вважалося відсталим, не тягнуло навіть на «середнячка». Лісничі тут, як правило, не затримувалися більше, як рік-два. Та Ігор Бочилюк, ставши в ньому керівником у 1991-му, «застряг» на 24 роки.

Ближче додому – у Великомостівське, перебрався шість літ тому. Нині в його підпорядкуванні господарство, площа якого налічує 4705 гектарів.

Лісничий зазначає: аби ефективно управляти лісництвом, потрібно добре знати сам ліс, як його і заготовлювати, і доглядати та відновлювати. Не менш важливо уважно стежити за виконанням усіх лісогосподарських робіт, підказувати лісівникам як краще виконати ту чи іншу виробничу операцію.

В середньому в лісництві заготовляють за рік десять тисяч кубів деревини. Йдеться про рубки головного користування і рубки догляду. Натомість, щорічно, відновлюють – 20–30 гектарів площ. «Ліс – живий організм, як людина – народжується, мужніє, старіє, – ділиться вголос думками Ігор Бочилюк. – Головне, дати йому добрий догляд, аби не помирав передчасно від хвороб та екологічного дискомфорту».

Про ліс Ігор Бочилюк розповідає з любов’ю і трепетом, навіть якимось сакральним відчуттям таїнства, присмаком романтики. Проходячи невеличким дендропарком, Ігор Антонович, враз, нахиляючись, обіймає дерево.

– Так, це – вічнозелена секвоя, – мовить лісничий. – Найвище дерево, довгожитель планети. Таких, у нас у лісгоспі – кілька.

З плином літ він не розгубив зворушливих пригод, спогадів із часів дитинства, юності-молодості. Напружені будні йому постійно нагадують по пунктах, про що має турбуватися найбільше: це – заробітна плата колективу, платежі до бюджету, розвиток виробничого потенціалу. І все ж, він не відпустить вас, аби не розповісти, як із лісівниками врятували лебедя від браконьєрів. Підібрали птаху з перебитим крилом і виходили.

А ще… Кілька десятків років був старостою серед лісничих. Це значить – старшим товаришем, авторитетом, на виробництві і … за столом. Тамада з нього неперевершений. Розвеселить вас тільки так. І прозовим гумором, і дружніми поетичними шаржами, які складає миттєво, підглянувши в людині якусь «не таку» рису.

А ось про ліс Ігор Бочелюк пише інакше. Від серця! Бо ліс:

«Він слухає всіх нас
Жаліє та лікує…
То весело шумить,
А то затихне враз,
Бо він нас чує
І хвилюється за нас».

Справді, ліс нас чує. І ми також маємо чути його. Берімо приклад з лісничого Ігоря Бочилюка.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

Loading