Глобальне потепління і ліси України

Михайло Іванович, інженер лісового господарства


Я не знаю що таке «рано»,

Я знаю що таке «пізно».

Конфуцій

Оцінка стану природи в світі  експертною комісією  ООН.

Посилення впливу глобального потепління на навколишнє середовище  відчувається з кожним роком. Різко збільшилась кількість днів з аномально високими температурами, почастішали буревії, зливи, аномальні грози, інші надзвичайні ситуації. Це обумовило виникнення  катастрофічних лісових пожеж, повеней, висихання річок, озер, масове всихання лісів. Пожежами  за 2021 рік тільки в Росії було охоплено 6 млн. квадратних кілометрів території. В США вигоріло 0,5 млн. га лісів, значні лісові пожежі були і в інших країнах (Канада, Греція, Туреччина).

По причині глобального потепління в деяких регіонах України різко зменшились кількість та видовий склад птахів, проходить міграція нових видів в Україну з інших країн з теплим кліматом.

В  2021 році в Канаді була зафіксована рекордна температура +49,6 *, на  острові Сицилія  +48,8*, в Антарктиді  +18,3*,  в Україні в літній період звичною стає температура повітря  більше +30*.  

В ЗМІ повідомлялось що 10 липня 2021 року температура повітря в Кувейті (регіон Перської затоки) досягнула +70*. В умовах України така температура повітря  для лісів є летальною.

Оптимальною температурою для життя рослин є температура від +20* до +30*. При температурі повітря від +32* і вище  рослиною зменшується виробництво хлорофілу, а при температурах +38- +45*  повністю припиняється. В межах температури  +46-+55 проходить відмирання рослин на клітинному рівні. Дихання рослин при підвищенні температур прискорюється. Таким чином, при підвищенні температури вище оптимальної рослиною сповільнюється процес споживання вуглекислого газу з атмосфери для створення хлорофілу і збільшуються його викиди при диханні.

Висока температура повітря для рослин (від +32*), в т.ч. і для лісових дерево-чагарникових порід, відіграє роль первинного шкідника, який ослаблює рослину і створює умови пошкодження рослини вторинними шкідниками.

Характерним прикладом  такої взаємодії є всихання ялинових лісів в Карпатах. В результаті масових вирубок лісів змінився гідрологічний режим територій в негативну для лісів сторону. Відносно підвищена температура повітря та погіршений гідрологічний режим призвели до ослаблення насаджень, що створило умови для масового розмноження вторинних шкідників (короїдів) та привело до всихання насаджень. І цей процес продовжується уже більше 30 років з різними  щорічними об’ємами всихання в залежності від погодних умов.

В  Німеччині в рівнинних умовах  при збереженні гідрологічних умов причиною масового всихання  ялинових лісів стало тільки підвищення температури повітря та пошкодження їх вторинними шкідниками, що призвело до масової вирубки лісів, які були  негайно відновлені.

В даний час по всій планеті сформувався  кругообіг природного знищення лісів, інтенсивність якого постійно підвищується. По причині глобального потепління ліси ослаблюються, що приводить до масового розвитку вторинних шкідників, що обумовлює   масове всихання лісів  з послідуючою їх вирубкою.  Відповідно  зменшується споживання лісами вуглекислого газу з атмосфери та порушується гідрологічний  стан територій. Це приводить до підвищення парникового ефекту і температури повітря, що в  свою чергу обумовлює зростання процесу ослаблення дерев, розмноження шкідників та розвиток захворювань лісів і  цикл повторюється.

Окрім температури повітря, важливим фактором для життя рослин є експозиція земельної ділянки, якість, температура  та вологість ґрунту.

Необхідно відмітити, що в лісі в літній період температура повітря нижча  на 5-7 градусів порівняно з відкритою місцевістю.

Основною причиною глобального потепління прийнято вважати збільшення викидів в  навколишнє середовище   вуглецевих  та інших сполук ( об’єднаних в термін «парникові гази»)  в результаті використання викопних видів палива (нафти, вугілля, газу). Вагомою причиною глобального потепління вважається і зменшення лісистості планети за останні 30-40 років ( участь у збільшенні парникового ефекту  складає близько  30%).

Поряд з індустріалізацією світової економіки та зростання чисельності населення на Землі в повоєнний період, вагомим поштовхом для  виникнення неконтрольованого глобального потепління є результат  випробувань атомної зброї в 1945-1963 роках. Реально найбільші держави світу в гонці озброєнь шляхом ядерних випробувань безрозсудно бомбардували Землю ядерними зарядами  різного типу та різної потужності під земною поверхнею, під водою та в повітрі. Всього було проведено більше 2000 вибухів.

Однією з останніх надпотужних водневих бомб була так звана «Цар – бомба» потужністю еквівалентною 58,6 мільйонів тон   тротилу. Вона була підірвана  над  островом  Нова  Земля 30 жовтня 1961 року на висоті 4,2 км. Вибухова хвиля  тричі обігнула земну кулю як в повітрі, так і в земній корі. Поверхня землі в регіоні вибуху оплавилася.

В цій ситуації не важливо, що бомбардуванню не піддавались населенні пункти на інших континентах. Важливо те, що була порушена екологічна система всієї Землі і умови екологічного середовища, які забезпечують життя людського суспільства. Адже потужність вибуху перевищувала в десять тисяч разів потужність вибуху  бомби, яка була скинута на Хіросіму в 1945 році. Вибух бомби над Новою Землею – це 10 тисяч атомних бомб, які були підірвані в одну мить і могли би  знищити все живе на Землі.  

Але мало відомо, що в цей час людство стояло на межі ядерного апокаліпсису. Це потрібно було додуматися до такого. За задумом керівництва СРСР потужність бомби мала перевищувати 100 мільйонів тон тротилу, що могло привести до непередбачуваних наслідків. Вчені атомники вважали що такий вибух міг зіштовхнути Землю  з орбіти або в інший спосіб знищити життя на Землі. І по цій причині від створення такої бомби відмовились.

 В результаті ядерних випробувань  до 60-х років  в тропосфері на висоті 5 кілометрів і вище утворився пояс з радіонуклідів, який суттєво вплинув на процеси в атмосфері та життя людства. В озоновому шарі Землі утворилися отвори, що дозволяло ультрафіолетовій частині сонячної енергії безперешкодно досягати поверхні Землі і викликати аномальні явища. Подальші випробовування атомної зброї могли нанести невідворотну шкоду всьому живому на Землі. Світ став перед вибором  – продовжувати дальше випробування чи зупинитися? Переміг інстинкт самозбереження – і 5 серпня 1961 року був підписаний договір про припинення безрозсудних випробувань ядерної зброї в повітрі, космосі і під водою.

В 1963 році був проведений останній вибух ядерного заряду в повітрі. В цей рік  рівень забруднення навколишнього середовища радіонуклідами в світі досягнув апогею   за всю історію спостережень. Так, в 1986 році при вибуху на Чорнобильській АЕС рівень забруднення був  дещо меншим.

Але наслідки залишились. За розрахунками науковців повне відновлення озонового шару  буде здійснено тільки до 2050 року.  Напіврозпад різних радіонуклідів в радіоактивному поясі  проходить за період від 12 діб і до 5730 років. Детальної інформації про сучасний стан радіоактивного поясу  антропогенного  походження в атмосфері Землі  в ЗМІ не знайдено.

Таким чином, можна вважати що рушійною силою процесу глобального потепління в середині ХХ століття була діяльність США, СРСР, Китаю, Франції та Великобританії по випробуванню ядерної зброї за період з 1945 по 1963 роки.

Активізація процесу глобального потепління в 60-ті роки минулого століття уже привела до деяких незворотних процесів.

Наприклад, в північних широтах відбулося часткове танення так званої «вічної мерзлоти» з відповідними наслідками.

Глобальне потепління та зростання чисельності населення на планеті обумовило незворотній процес зростання вартості життя при збереженні або погіршенні його якості.  Особливо це відчутно на зростанні  цін на продукти та їх нестачу, що проходить по всьому світу, причому підвищення цін і нестача продуктів будуть  пришвидшуватись з кожним роком. В даний час на Землі проживає  8 млрд. людей, а в 2050 році чисельність населення буде складати орієнтовно близько 16 млрд., що буде прискорювати  процес глобального потепління і обумовить нестачу продуктів для населення з відповідними наслідками. Очевидно це приведе до загострення боротьби за наявність земельних ресурсів, придатних для вирощування сільгосппродукції, як основи для виробництва всіх видів продуктів. Ця боротьба може проходити і у вигляді війн, в т.ч. і світової. Так що Ковід-19 це ніщо в порівняні з катастрофою, яка може настати  по причині глобального потепління, якщо йому не протистояти сьогодні.

Раніше побудовані кліматологами моделі розвитку глобального потепління не справдилися – його хід пришвидшився, стає неконтрольованим і на даний час викликає тривогу як у науковців, так уже і у населення планети.

Ситуація із зміною клімату наскільки важлива, що стала предметом обговорення під час зустрічі Президента України Зеленського В.О.  з Президентом США  Джо Байденом 1 вересня 2021року, про що повідомлялося в ЗМІ.

В даний час наявна кількість парникових газів та радіаційного поясу в атмосфері, періодичні непередбачувані вм’ятини в магнітному полі Землі, зменшення лісистості планети є постійно діючими  чинниками, які уже сформували стійкий стабільний незворотній на даний час процес глобального потепління. Сучасні викиди парникових газів та зменшення лісистості  планети прискорюють цей процес і роблять його не передбачуваним, що не дає змоги змоделювати достовірну модель розвитку подій в часі та просторі. В даний час уже ставиться питання – не як, а в якій прогресії буде підвищуватись приріст температури.

З метою запобігання негативній зміні клімату, Організацією Об’єднаних Націй в 1992 році на підставі висновків комісії, створеної в 1988 році, була прийнята «Рамкова конвенція зі змін клімату». В межах цієї Конвенції в 1997 році  в місті Кіото (Японія) був прийнятий Протокол ( міжнародна угода) про обмеження викидів в атмосферу парникових газів і приведення об’єму викидів в 2010-2012 роках до рівня 1990 року. Дія Протоколу продовжена до 2020 року Основна увага в Протоколі була приділена зменшенню викидів в атмосферу вуглекислого газу, в т.ч. був прийнятий план фінансового забезпечення цього процесу. В 2015 році відповідно до «Рамкової конвенції……….» була підписана Паризька угода, яку погодили 195 країн світу. Угода вступила в силу з 2020 року і передбачає подальше виконання завдань, визначених Кіотським Протоколом.

Урядом України на виконання умов Паризької угоди 30.07.2021 року була прийнята відповідна Постанова, якою передбачено небувале у світі зменшення  державою викидів вуглецевих сполук в атмосферу за період з 1990 по 2030 рік на 65%.  Дана Постанова Україною уже майже виконана. За цей час в Україні занепала промисловість, тваринництво, різко зменшилась кількість вантажного автотранспорту, які формували значні об’єми викидів вуглекислого газу в атмосферу,  По цій причині кількість викидів зменшилась з 884 млн. тон до 332 млн. тон, що складає 37,6% від рівня 1990 року. Надалі  зменшення викидів і кількості парникових газів може бути досягнуто за рахунок збільшення лісистості країни та зменшення викидів тепловими  електростанціями з відповідним переходом на альтернативне виробництво енергії з відновних джерел.

В Україні  кількість та якість викидів контролюється згідно Законів України «Про охорону атмосферного повітря» та  «Про атмосферне повітря». Цими Законами передбачена і відповідальність за перевищення норм викидів. Так що нормативна база є і зменшення викидів на 1,6% є цілком можливим.

Згідно останньої доповіді комісії ООН, яка складається з науковців майже всіх країн світу, якщо не вжити термінових заходів по зменшенню парникового ефекту, то до 2100 року умови на Землі можуть стати непридатними для життя. Окремі групи науковців вважають що це станеться  в 2200-2400 роках.

По цій причині ООН пропонує всім країнам  до 2050 року повністю припинити викиди парникових газів і перейти на альтернативні види енергії.  Однак не всі країни підтримують дану пропозицію. Наприклад,  Китай поки що досить інтенсивно  збільшує використання газу і нарощує викиди вуглецю.

На думку спеціалістів припинення викидів парникових газів дозволить зупинити процес глобального потепління. В майбутньому це так. Але  поступове зменшення викидів парникових газів не припинить процес глобального потепління, так як  його існуючі  наявні чинники до 2050 року будуть ще посилюватись, що прискорить процес глобального потепління.

По цій причині боротьбу з глобальним потеплінням доцільно вести в 2 напрямках:

  • Системне зменшення викидів парникових газів в період з сьогоднішнього дня і до повного припинення їх викидів до 2050 року, так як це пропонує ООН.
  • Термінове зменшення наявної перевищеної кількості парникових газів, що є на даний час в атмосфері.

Якщо перший напрямок уже належним чином опрацьовується, пропонуються конкретні рішення і можливе досягнення певних позитивних результатів, то робота по другому напрямку поки що належним чином не ведеться і конкретних планів щодо приведення до норми наявної частки парникових газів в атмосфері Землі поки що не має.

За твердженням Міжурядової групи експертів до кінця століття необхідно вилучити з атмосфери до одного трильйона тон надлишкового вуглекислого газу. Роботи по вилученню вуглекислого газу з атмосфери уже розпочато в Ісландії, де запущені в експлуатацію установки, які здатні вилучати з атмосфери до 4000 тон вуглекислого газу на рік.

Основною складовою парникових газів є водяна пара (65% парникового ефекту), вуглекислий газ (22% парникового ефекту), метан (7% парникового ефекту), озон (6% парникового ефекту). Нормальна частка вуглекислого газу в атмосфері складає всього 0,03%, але ця невелика частка формує 22% парникового ефекту. По цій причині незначне збільшення частки вуглекислого газу  в атмосфері значно підвищує парниковий ефект.

В останній час в атмосфері Землі різко збільшується частка водяної пари за рахунок збільшення випаровування води з водойм по причині підвищення температури. Атмосфера як губка вбирає в себе випари води, і в разі перенасичення вони виливаються у вигляді злив за декілька годин потужністю   2-4 місячних норми  опадів. В  провінції Валенсія (Іспанія) в порту Сагунто 31 серпня за 12 годин випало 220 літрів води на 1 квадратний метр. Більшість опадів випало за 1 годину. Таку ситуацію важко уявити, але це факт. І такі зливи в недалекому майбутньому передбачаються  в Україні.  Це є доказом того, що на заміну дощам прийшли  надзвичайні  явища у вигляді злив і повеней.

По  причині інтенсифікації кругообігу води в природі не спостерігається катастрофічного підйому води в світовому океані. Він почнеться тоді, коли атмосфера Землі буде перенасичена водою і не зможе її утримувати, що обумовлює посилення частоти і потужності злив. За розрахунками кліматологів частота злив і інших екстремальних явищ за майбутні 20 років збільшиться в 3-7 разів, за 50 років – в 7-21 раз. Окрім цього, мільярди кубометрів води надходять в океани від танення льодовиків.

В той же час підвищення температури повітря розширює межі тропосфери (за останнє десятиліття збільшилась по висоті на 400 м), що в свою чергу приводить до збільшення об’єму води, який утримується в атмосфері.

Таким чином, утворився ланцюг взаємозалежності – підвищення температури провокує збільшення випаровування і  концентрації пари в атмосфері, що в свою чергу підвищує парниковий ефект і, як наслідок, подальше підвищення температури та зливи. Цикл повторюється і вплинути безпосередньо на цей процес людство уже  не може і по цій причині ситуація вийшла з під контролю. При досягненні  верхньої межі стабілізації між кількістю опадів та випаровуванням розпочнеться  підняття рівня океану, яке можна очікувати найближчим часом.

Аналіз розвитку ситуації дозволяє зробити й таке припущення – підвищення вологості та температури  повітря в комплексі з багатими грунтами України може створити тимчасові умови для формування на території України тропічних лісів подібних до лісів Амазонської сельви.

Якщо інтенсифікація кругообігу води в природі не може напряму регулюватися суспільством, то збільшення частки вуглекислого газу в атмосфері проходить по причині антропогенного впливу і може та повинно ним регулюватися.. Іншого не дано.

Глобальне потепління – це головна проблема сучасності з усіма її передбачуваними наслідками. А основним кінцевим наслідком є знищення людства на Землі  на протязі століття, якщо не прийняти ефективних мір по його припиненню. Часовий механізм уже запущено і годинник безстрасно відраховує хвилини і секунди залишку часу.

Та не дивлячись на таку  кардинальну загрозу суспільство відноситься до проблеми глобального потепління поки-що досить легковажно. А глобальне потепління є загрозою багатовекторною – це підвищення температури до поки що не визначеної величини, але летальної для людини, зміна вологості і складу повітря (зменшення частки кисню), поступове зменшення виробництва продуктів харчування та всесвітня голодовка (рослини гинуть при температурі 48*-55*), зміна складу тваринного світу, підвищення рівня океану. І в цій ситуації не спасеться ні багатий ні бідний, ні худий ні грубий, ні білий ні чорний.

Зволікання в часі в боротьбі з цим явищем пришвидшує настання пункту незворотності. І в цій ситуації необхідна жорстка рішучість суспільства, яка повинна бути направлена во благо – на його спасіння. Від розмов, висловлювання занепокоєння, різних популістських гасел  необхідно перейти до рішучих, часом кардинальних  дій. Адже при екстремальній ситуації в боротьбі за продукти харчування і спасіння особистості у частини населення об’єктивно  можуть проявитися тваринні інстинкти самозбереження і ситуація в суспільстві вийде з під контролю.

Як сказано вище, до 30% збільшення парникового ефекту пройшло по причині зменшення лісистості планети. Це дає підстави вважати, що підвищення лісистості є важливим заходом зменшення парникового ефекту і впливу глобального потепління на життя на Землі.

По цій причині Україна може виконати перед світовою спільнотою свої моральні та матеріальні зобов’язання по запобіганню процесу глобального потепління і не тільки відновити лісистість, а і збільшити її. Це завдання набуває стратегічного міжнародного значення.

Підвищення лісистості на Землі може бути здійснено зусиллями всіх країн світу і кожна країна повинна прийняти участь у виконанні цього життєво  необхідного завдання. Виникає питання – а як виглядає ситуація з лісами України і яка їх роль та можливості запобігання  процесу глобального потепління?


ЛІСИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ .

Україна стоїть не перетині не тільки політичних, економічних та географічних шляхів, а і кліматичних. Нагріте повітря надходить в Україну як з Центральної Азії, так і з Африки через південь Європи. Окрім цього, Україна є континентальною країною. По цій причині температура повітря в Україні підвищується значно швидше від середнього підвищення по планеті,  що обумовлює більш інтенсивний процес глобального потепління порівняно з іншими європейськими країнами і певні ускладнені негативні наслідки.

Україна відноситься до малолісних країн. Незважаючи на це інтенсивність вирубки лісу в Україні значно вища порівняно з країнами Європи багатших на ліси.  В цих країнах ліси бережуть та витрачають значні бюджетні кошти на ведення лісового господарства і прикладні науки.

 На даний час в інформаційному просторі побутує інформація про те, що площа лісів в Україні складає 10,4 млн. га, а лісистість України  15,9%. Але це ілюзія – це площа лісів і процент лісистості,  які відображені в облікових документах на папері. А насправді ситуація зовсім інша.  

Ліс- це комплексний елемент екологічного середовища, який складається  з дерево-чагарникової рослинності, тваринного світу, відповідних ґрунтів та гідрології,  своєрідного мікроклімату та інших компонентів..

Ліс може виконувати свої функції тільки в тому випадку коли він є цілісною екосистемою. В  разі відсутності дерево-чагарникової рослинності дана територія уже  фактично не є лісом, а є земельною ділянкою, яка призначена для вирощування лісу. Але відповідно до нормативних документів по обліку земель ці землі включені в загальну площу лісів (лісові землі ).

Відповідно, лісові землі в свою чергу поділяються на покриті лісом і не покриті (вирубки, згарища та інші землі, які  уже не мають деревостану та ознак лісового середовища).

Аналіз картографічних матеріалів показує, що на даний час непокриті лісом площі (не враховуючи нелісових земель) складають по регіонах  не менше 22-27% від загальної площі лісів, тобто реальна площа лісів  та фактична лісистість України орієнтовно на 25% менші від офіційно опублікованих. А ця різниця складає близько 2,5 млн. га.

На папері ліси нібито є, а фактично їх немає. Є вирубки, згарища, зарослі ожиною, є площі, на яких загинули лісові культури, є місячні пейзажі в місцях видобутку бурштину. Деяким незалісненим лісосікам та згарищам більше 20 років.  До цього часу не відновлені в повному об’ємі згарища 1990-х років в Чорнобильській зоні, де на більшій частині згарищ на  місці високопродуктивних соснових лісів  пройшло самовідновлення  порослевою  березою.

Достовірність даного аналізу мала би підтвердити  або спростувати об’єктивна запланована інвентаризація лісів України. Виконання даного завдання покладено на ВО «Держліспроект» для чого з бюджету частково виділені відповідні кошти. Але виконання даного завдання в деякій мірі стримується відсутністю достатнього потенціалу  відповідних кадрів  та незадовільними логістичними  можливостями і невідомо коли інвентаризація лісів буде фактично закінчена і яка буде її якість. Орієнтовний термін закінчення інвентаризації 2027-2028 роки.

Є великі сумніви в тому, що ВО «Держліспроект», будучи підприємством підпорядкованим Держлісагентству, оприлюднить  об’єктивну  інформацію про стан заліснення вирубок та згарищ в системі Держлісагентства.  Та і програма проведення інвентаризації не передбачає поквартальне обстеження лісів, а буде проводитися методом закладання пробних площ і результати інвентаризації будуть статистичними та не будуть документально підтверджувати наявний стан лісів. В матеріалах інвентаризації не буде відображено фактичне різке погіршення стану лісів, а саме штучне зменшення повнот та бонітетів, що обумовлює значне зменшення запасів насаджень. Нібито і є ліси, але наполовину. А цей показник відіграє важливу екологічну роль. Значна частина таких лісів є в Рівненській області. Основною причиною появи таких лісів є так звані «санітарні рубки», при яких вирубуються найкращі дерева.  А в ДЕІ роблять вигляд що вони цього не знають, або не хочуть знати. А навіщо тоді ДЕІ проводить щорічні планові перевірки підприємств лісового господарства?

Голова Держлісагентства п. Болоховець  Ю.В. заявив, що ця проблема відома  і підприємства лісового господарства в ході виконання Указу Президента про підвищення лісистості України будуть виконувати роботи по підвищенню продуктивності цих насаджень шляхом створення часткових культур. І хто в це повірить, коли в країні сотні тисяч гектарів вирубок, згарищ, які не заліснені десяток років, а створення культур під покровом лісу дуже дорого вартісний  і праце затратний захід з непередбачуваними наслідками. І яка доцільність створення таких культур, якщо в основному деревостані залишились гірші екземпляри дерев і вони продовжують всихати. Реально дочекається цей ліс суцільної рубки і буде відновлюватися створенням повноцінних культур, але невідомо на протязі якого періоду.

 Важливу роль в охороні і збереженні лісів починають  відігравати ОТГ, більшість яких займає принципову позицію при узгодженні матеріалів по лісокористуванню, ОВД, лісовпорядкувальної документації. Вони стають більш ефективним органом в питанні захисту лісів, чим ДЕІ.

Вирощування лісів досить трудомістке і затратне. Вартість створення 1 млн. га лісів складає  орієнтовно 6 млрд. грн. В Україні реально необхідно терміново відновити ліс на площі близько 2,5 млн. га. Так що для заліснення наявної  непокритої лісом площі (вирубки, згарища минулих років) для всіх лісокористувачів України потрібно близько 15 млрд. грн. Де вони візьмуть такі кошти для заліснення вирубок та згарищ і коли – поки що невідомо. Адже у багатьох  випадках на вищевказаних площах за обліковими документами уже росте  ліс.

Вищевказані кошти  підприємствами лісового господарства всіх відомств витрачалися щорічно на протязі більше десяти років на власні потреби за рахунок не виконання робіт по створенню лісових культур та веденню лісового господарства.

 Склалася така ситуація по тій причині, що працівники лісової галузі в кінцевому результаті не  несуть ніякої відповідальності за відновлення лісів, якість догляду за ними, в т.ч. і за відсутність культур на територіях, переведених в покриту лісом площу.

В 2000-х роках  в лісовому господарстві було ще таке поняття як службова недбалість, яка переслідувалась в кримінальному порядку. За 20 років службова недбалість еволюціонувала в таке соціальне явище як суспільна та службова безвідповідальність, за наслідки якої покарання не передбачено. Важливим фактором поширення  безвідповідальності в середовищі працівників лісогосподарської галузі є відсутність чіткої правової регламентації цього явища.

Подібна ситуація і із збереженням лісів України в період глобального потепління. 

На сьогоднішній день в лісогосподарській нормативній базі  немає  документу,  який би визначав правовий статус глобального потепління і заходи по запобіганню його негативного впливу на  лісове господарство.  А раз немає такого документу, то немає чого цим питанням і перейматися. І в кого можна буде запитати через 10 років, коли Україна буде ставати безлісою – а де ж ліси? Чим думали керівники галузі? Але з кого можна буде запитати, якщо за 2 роки помінялися 3 керівники Держлісагентства, а на черзі четвертий. А з такими темпами до 2030 року поміняється ще 5.   А про комунальні та відомчі ліси нічого і говорити.  

Яскравим прикладом соціальної та службової безвідповідальності є відношення Держекоінспекції України та її керівництва до факту незаконної  вирубки більше 200 га лісу в Богородчанському районі Івано-Франківської області на землях ПЗФ, який ніким не охороняється. Рубка здійснюється на протязі більше 15 років і періодично про незаконні рубки повідомляється в ЗМІ, в яких наголошується про  необхідність прийняття необхідних мір по її припиненню.

 Але реакції  з боку ДЕІ в останній час не було ніякої, що обумовило подальшу вирубку. Так, за інформацією екологічного активіста п. Сергія  Петровича Чирви в серпні  2021 року було зрубано близько 150 дерев, в основному ялиці білої, бука, окремі з яких мають діаметр до 80 см  та висоту 25-30 м. Сума збитків тільки за серпень складає  500 тис. грн.

По даному факту ДЕІ проведена перевірка, якою підтверджена інформація п. Сергія Чирви. А ліс і дальше  залишається без охорони і вся продукція від незаконних рубок іивезена.

На протязі 15 років ДЕІ  уже неодноразово за зверненнями  громадян про незаконні рубки на даній ділянці  проводила перевірки і оформляла відповідні документи, але не інформувала і не інформує про стан охорони лісу постійного землекористувача і не приймає належних мір по відшкодуванню нанесених збитків. Є підстави вважати, що і в даному випадку лісопорушник також не буде виявлений, тому що рубку масово проводить місцеве населення зі всього регіону. При такому відношенні ДЕІ до контролю за станом лісу за зиму 2021-2022 років він буде дорубаний, при цьому ще  будуть нанесені збитки  в сумі 3-4 млн. грн.

Виникає питання – чому ДЕІ проводить перевірки, оформляє протоколи на незаконні рубки без участі земле- і лісокористувача, який зобов’язаний здійснювати охорону даного лісового масиву і відповідно до чинного законодавства несе фінансову відповідальність за незаконні рубки лісу на вказаній земельній ділянці.

 Загальна сума збитків від незаконної вирубки лісу на цій земельній ділянці  складає орієнтовно 170-200 млн. грн. От така ціна безвідповідальності ДЕІ.                                                 

В кінцевому результаті ДЕІ діє за принципом буддистської  мудрості – нічого не чую, нічого не бачу, нічого не скажу. Але мабуть це не метод роботи державної контрольної інституції. При такій ситуації ми мабуть не відновимо винищені ліси і не збільшимо лісистість України. Зло породжує зло. І по причині бездіяльності та безвідповідальності ДЕІ, фінансові і екологічні збитки при веденні лісового господарства  в Україні наростають і досягають небачених розмірів.

По причині  наявності соціальної та службової безвідповідальності так сталося, що за трьома соснами поточних питань,  керівні працівники лісогосподарської галузі не бачать лісу проблем, які  є або назрівають. І враховуючи ситуацію із сформованою безвідповідальністю, ніхто ці проблеми належним чином вирішувати і не збирається.

На даний час по різних причинах в лісовому господарстві України сформувалися виклики, які є  результатом частково об’єктивних причин, а в більшій мірі результатом недолугої діяльності керівництва лісогосподарської галузі  всіх відомств, в підпорядкуванні яких є ліси, на протязі останніх десятиліть.

Серед численних викликів основними є наступні:

  • Глобальне потепління.
  • Мала лісистість України.
  • Розкрадання лісових ресурсів та корупція.
  • Не ефективна нормативна база по веденню лісового господарства.
  • Відсутність державного фінансування ведення лісового господарства.
  • Невідповідність наявних виробничих відносин у веденні лісового господарства сучасним вимогам.
  • Скорочення об’ємів заготівлі деревини на майбутні 5-7 років по причині перерубів розрахункової лісосіки в попередній період та вирубки кращих деревостанів. Різке підвищення  (майже в 3 рази) вартості деревини для промислової переробки.
  • Припинення по цій причині діяльності значної частини суб’єктів господарської діяльності , які займалися переробкою деревини..
  • Підвищення вартості робочої сили, її еміграція  з країни та нестача.
  • Висока вартість і відсутність  високотехнологічних машин і механізмів для виконання робіт в лісовому господарстві та лісозаготівлі, як альтернатива зменшення негативних наслідків нестачі робочої сили.
  • Зменшення надходжень до бюджету від підприємств, діяльність яких пов’язана з лісовим господарством і деревообробкою, та доходів від громадян занятих у цій галузі.

Не дивлячись на наявні виклики, вони стурбованості у керівництва підприємств лісогосподарської галузі  всіх відомств не викликають – їм і так добре.

На протязі останніх 20 років постійно принижувались  важливість діяльності  ВО «Держліспроект» та науково-дослідних  установ лісового господарства, не розвивалась належним чином  їх матеріальна база, не забезпечувалась належна оплата праці науковців та спеціалістів. По цій причині ці установи в значній мірі втратили свій науково-виробничий потенціал.

А у науковців є достатньо серйозні напрацювання, які дозволяють запровадити значні зміни в системі лісового господарства. Особливо важлива роль наукових установ та ВО «Держліспроект» в умовах глобального потепління, коли необхідно розробити нову систему ведення лісового господарства та змінити породний склад лісів.

На даний час об’єднання виконує ряд загальнодержавних функцій, в т.ч. проводить лісовпорядні роботи у  всіх відомчих лісах.  Значна частина спеціалістів вважають, що ВО «Держліспроект» та науково-дослідні заклади лісового господарства варто підпорядкувати  безпосередньо  Міністерству, що дозволить розширити функції ВО «Держліспроект» та поліпшити результати його діяльності.

Крім цього, перепідпорядкування усуне конфлікт інтересів між Держлісагентством та ВО «Держліспроект».

Президента та Уряд України стан лісів  та лісистість держави не задовольняють. По цій причині ними вживаються конкретні заходи по виведенню лісового господарства з кризової ситуації.

Виконання завдань, які визначені Указом Президента вимагало в першу чергу визначити вихідні позиції станом  на 1 липня 2021 року,  а саме:

  1. Терміново визначити породний склад лісів, які будуть створюватися в умовах глобального потепління, як при виконанні Указу Президента, так і при заліснені наявних  та майбутніх вирубок та згарищ. Адже відновлювати ліси Полісся сосною звичайною, яка висихає  по причині непридатності умов вирощування, тією ж сосною – це невігластво.
  2. Терміново провести інвентаризацію лісів, яка на думку спеціалістів повинна бути закінчена до кінця 2022  року. Це дозволить виявити розбіжності  по площі лісів, задекларованих у звітних документах постійних лісокористувачів,  та фактичної площі лісів України (офіційно інвентаризація лісів буде продовжуватись орієнтовно 5-6 років і результати її будуть статистичними, а не документально підтверджені по кожному виділу).
  3. Визначити  об’єктивні реальні об’єми робіт по залісненню поточних вирубок, згарищ та інших незаліснених площ..
  4. Розробити та затвердити план заходів та терміни по відновленню лісів на   згарищах, вирубках  минулих років та площах, які будуть визначені при інвентаризації лісів.
  5. Змоделювати процес всихання  хвойних та березових лісів в Україні в часі та просторі, який пройде на протязі 15-20 років і визначити завдання по їх відтворенню.
  6. На підставі цієї інформації терміново розробити Програму чи План заходів по відновленню лісів в умовах глобального потепління та виконанню Указу Президента, визначити джерела фінансування, забезпечення процесу відновлення лісів робочою силою, машинами, механізмами і довести до виконавців у вигляді нормативного документу.

 Послідуючий аналіз ходу виконання Указу висвітлив ще ряд питань:

  • Чи уповноважено Держлісагентство на виконання всіх робіт по виконанню Указу Президента;
  • Чому до виконання Указу Президента не залучаються відомства, які мають в постійному користуванні ліси (майже 1/3 лісів України);
  • Яка роль обласних рад та ОТГ у виконанні Указу Президента України? Адже обласні ради та ОТГ також повинні виконати певний об’єм робіт по залісненню  своїх територій. Для цього вони мають або  створюють лісо- комунальні підприємства;
  • В який термін повинен бути виконаний Указ Президента України, який  обов’язковий до  виконання?
  • В який термін повинна бути проведена інвентаризація лісів?

                       І таких питань є ще багато.

Виконання такого важливого документу, як Указ Президента України, вимагає виваженого підходу та належної підготовки з метою гарантованого та якісного його виконання.

Але за вирішення цих питань активно взялось Держлісагентство, яке перетворює питання підвищення лісистості України в компанійщину. 

А чи не краще було би для початку створити невелику дієву робочу групу і, як сказано вище, підготувати організаційно-розпорядчий документ, в якому фахово розписати порядок виконання Указу Президента України та Постанов Уряду.

А на Держлісагентство, крім виконання своєї частки робіт по залісненню, покласти організаційні та контрольні функції по виконанню Указу всіма виконавцями.

А що є наяву? Є недолуга спроба реорганізації лісогосподарської галузі та конкурс на заміщення посади Голови Держлісагентства. А в наявній ситуації дорогий кожен день. В той же час всі претенденти  на керівні посади в Держлісагентстві навипередки стали доказувати  що тільки вони можуть успішно виконати Указ та поліпшити стан справ в лісовому господарстві, але ніхто з них не запропонував конкретного плану дій по веденню лісового господарства на державному рівні в умовах глобального потепління. А без детального аналізу ситуації виконання Указу Президента України, який дійсно на даний час є вагомим документом  міжнародного значення, діями керівників лісогосподарської галузі перетворюється на фарс.

 Під час співбесіди в НАДС з претендентами на посаду Голови Держлісагентства один з претендентів заявив, що підприємства Держлісагентства щорічно висаджують 200 млн. одиниць посадкового матеріалу (сіянців), так що їм висадити додатково 1 млрд. дерев за 3 роки  і збільшити лісистість України за 10 років на 1 млн. га без проблем. Тільки дайте мені посаду.

Для не спеціаліста така заява діє заспокійливо. Указ Президента України буде виконано, лісистість України зросте за 10 років на 1 млн. га.

Але це зовсім не так.

Якщо вірити словам претендента, то лісгоспи Держлісагентства  з потугами та приписками  для заліснення поточних вирубок лісу щорічно висаджують 200 млн. сіянців.

А для виконання Указу Президента додатково необхідно висаджувати щорічно на протязі  3 років ще 333,3 млн. сіянців (1/3 від мільярда).  Якщо врахувати процес зміни клімату, а відповідно  і зміни породного складу лісів, то уже в 2022 році лісівникам необхідно висадити 533,3 млн. сіянців порід, з яких сформовані ліси Греції, Італії або Середньої Азії. Для їх вирощування  в розсадниках лісгоспів потрібні 1-2 роки.

Додатково до цієї кількості необхідно було би для  заліснення лісосік і згарищ попередніх років висадити хоча би ще 200 млн. сіянців.

Тобто реально  на 2022 рік потрібно  733 млн. сіянців.  Чи можливо їх отримати на весну чи осінь 2022 року? Де взяти кошти на закупівлю насіння або посадматеріалу? Де взяти робочу силу для виконання робіт? Чи зможе Держлісагентство до 200 млн. сіянців, якими планується засадити планові вирубки та згарища, на виконання Указу Президента України висадити  додатково  ще 333,3 млн. сіянців при невизначеності порядку фінансування та виділених площ для заліснення.?

Але відповіді на ці питання нікого не цікавлять. Керівництво галузі імітує небувалу активність, веде переговори з ОТГ по питанню виділення земель під заліснення.

Напрошується висновок, що виконання третини робіт по виконанню Указу Президента України про заліснення України Держлісагентством в 2022 році це утопія, тому що  виконавцями все робиться через пень – колоду.

Осіння інвентаризація 2021 року офіційно відобразить наявність посадкового матеріалу для проведення весняної лісокультурної компанії           2022 року і підтвердить або спростує вказану тезу.

Реальний термін виконання Указу Президента України 5 років – 2 роки (2022-2023) підготовчі, а три наступні роки (2024-2026) – виконання робіт по залісненню. Це об’єктивно і зрозуміло та створює реальну базу для виконання завдання по збільшенню лісистості України до оптимальної 20-22% в майбутньому.

Голова Держлісагентства п. Болоховець Ю.В. оприлюднив інформацію про те, що Міністерством та Держлісагентством  уже  розроблена Програма по виконанню  Указу Президента  і знаходиться на розгляді Уряду. На превеликий жаль проект Програми  чомусь утаємничений, не оприлюднений, що не дає можливості його проаналізувати.

Одним з напрямків заліснення країни, який зазначив Голова Держлісагентства п. Болоховець Ю.В., є оприбуткування самосійних лісів, тобто не створення нових, а оформлення наявних. Самосійні ліси в основному ростуть на приватизованих землях сільськогосподарського призначення і їх необхідно у власників паїв викупати.

Вартість 1 гектара землі складає в середньому  40 тис. грн., вартість самосійного лісу 15 тис. грн., корупційний коефіцієнт  5 тис. грн. – всього 60 тис. грн. необхідно заплатити за 1 гектар самосійного лісу. І тут виникає питання – а чи захоче власник паю  продати земельний пай з наявним лісом? В теперішніх умовах, коли газ дуже дорогий, а дрова відповідно також зросли в ціні і по вині лісгоспів спостерігається їх дефіцит, він самостійно вирубає  самосійний ліс, як свою власність, і реалізує на дрова та заробить при цьому 60 тис. грн. і збереже пай у своїй власності. Так що при такому вирішенні питання виконання Указу Президента ставиться в залежність від волі власника паю.

Окрім цього, чи знайдуться кошти на викуп значних площ самосійних лісів, вартість яких в 2-2,5 рази вища від вартості створення нових лісів підприємствами лісового господарства на землях, непридатних для сільського господарства.

А відновлення  захисних лісосмуг, як засіб підвищення лісистості, на що також посилається п. Болоховець Ю.В.– це обов’язок  їх власника. Вони уже обліковуються як лісосмуги і їх відновлення на показник лісистості не впливає, а тільки усуває наслідки безгосподарності. А знищення лісосмуг – це наслідок такого явища як безвідповідальність власників земель та природоохоронних структур.

І виходить, що хочемо зробити як краще, а виходить як завжди – чим дальше в ліс, тим більше  ламаємо дров.

Окрім цього, викликають здивування популістські заяви претендентів про недолугість системи оподаткування в  лісовому господарстві. Адже детальний аналіз природи оподаткування і видів податків підтверджує їх об’єктивність і обґрунтування. Система оподаткування закріплена Законом і як претенденти на високі державні посади  на підставі безграмотної оцінки Закону можуть принижувати авторитет держави, в якій вони хочуть зайняти  посаду по керівництву стратегічною на даний час галуззю.

Реальне підвищення лісистості України має сьогодні міжнародне значення і є стратегічним завданням для суспільства. Ліси України одноосібно не спасуть світ від глобального потепління, але дійсне, а не бутафорне, збільшення лісистості України буде  вагомим внеском у боротьбі проти зміни клімату та допоможуть зберегти придатні для людей умови життя на Землі.

Подумайте, пани лісівники і екологи! Не тіште себе ілюзіями. Не допустіть  щоб на сьогоднішніх новонароджених закінчилося життя на Землі. Пожалійте своїх дітей, внуків і правнуків. Поборімся  разом  з глобальним потеплінням реально.

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства

https://www.openforest.org.ua/180284/

One Comment on “Глобальне потепління і ліси України”

  1. в карпатах першопричиною всихання- масове вирубання ялинників а вже потім зміна гідрорежиму, в німеччині – навпаки…??????????? ))))))))))))) це як?)))))

Comments are closed.